Калинівка у віршах
Намисто з калини
Калинівко – калинонька, калино…
Містечко любе, серцю рідний край…
До тебе знову ластівкою лину
І хочеш чи не хочеш – зустрічай!
Стрічай мене весняним білим квітом,
Калиновим багаттям – восени,
Волошками поглянь на мене літом,
Бери мене в свої зимові сни…
Калинонько – Калинівко, калино…
Залюблена у тебе з юних літ,
Мені своє намисто одягни-но,
Даруй росу із кетягів та віт.
Не хочу я смарагду і бурштину,
Хоч, кажуть, до лиця вони мені.
До серця пригорну разок з калини:
Ягідки – намистинки чарівні…
Калинівко – калинонько, калино…
Розкрий свої віконниці гостинно…
1995 р. Наталя Струтинська,
член Спілки письменників України,
смт. Крижопіль
Посвята рідній Калинівці
В цвіту Калинівка немов в намисті,
Співаймо, друзі щирі, оду місту.
В бузку Калинівка, каштанах і жасмині,
В усмішках радісних, в цвіту калини
В вінку Калинівка історії і слави,
Вінчають її люди не лукаві.
Міськради голос чую в цьому хорі,
Я з вами, друзі, в радості і горі.
Була завжди, ви всі – моя рідня,
Міськрада – академія життя.
Відкриті серцем людям, цьому місту,
Порядності вклонялися – не кріслу.
Сьогодні не зреклись ви принциповості,
Бувають кризи, та не криза совісті.
Не втратила я ні колег, ні друзів,
Я з вами в щасті, радості і в тузі.
Тож будьмо щирі, будьмо оптимісти,
Бажаймо процвітання й сонця місту.
хай зріють навкруг міста ниви злаками,
щоб більше ми всміхались аніж плакали.
Достатку, щастя, завше і віднині,
Цвісти при нас Калинівці й калині.
29.05.2009 р. Любов Сивак
колишній секретар
Калинівської міської ради
