Сімнадцять днів у реанімації, майже місяць госпіталізації: лікар Центру первинної медико-санітарної допомоги розповів свою історію захворювання на коронавірус
Як тільки в Україні розпочали проводити щеплення від коронавірусу лікар чоловічого оглядового кабінету Центру первинної медико-санітарної допомоги Леонід Кащук одним з перших вакцинувався, бо переконаний, що саме вакцина може допомогти врятувати життя хворому. Що таке коронавірус лікар знає не з чужих слів, адже понад рік тому він перехворів на коронавірус. Сімнадцять днів Леонід Кащук провів у реанімаційному відділенні, десять у терапевтичному. Колеги не давали жодної гарантії на його одужання.
-Коли мені кажуть, що від щеплення вмирають, я запитую, а скількох людей померло від щеплення? Ви знаєте таких, чи лише чули, що такі є? А від коронавірусу вмирають щодня. На моїх очах вмирали молоді люди, значно молодші від мене, були такі, що мали можливість придбати дорогі ліки, але вони їм не допомогли. Я також був за крок до смерті. У мене були враженими вісімдесят відсотків легень. Як лікар, я знав що це таке, тому попрощався з рідними. Та і лікарі попередили дружину і дітей, щоб вони готувалися до неминучого, - пригадує Леонід Кащук.
На коронавірус лікар захворів у жовтні минулого року. Леонід Кащук має багаторічний досвід лікаря, тому дотримувався, здавалося б, усіх протиепідемічних заходів – приймав пацієнтів у рукавичках та масці, обробляв дезінфікуючими засобами робочий кабінет, але уникнути хвороби йому не вдалося.
-Спочатку у мене були симптоми звичайної простуди, але мій стан різко погіршувався і мене госпіталізували у лікарню, а через три дні я потрапив у реанімаційне відділення, - пригадує співрозмовник. – Найстрашніше із всього було те, що я не міг зовсім дихати. За сімнадцять днів у реанімації я втратив вісім кілограмів ваги. Було таке безсилля, що я не міг навіть тримати в руках ложку і мене годували. Але я був при свідомості й бачив як мучилися сусіди по палаті, деякі з них вмирали, бачив і те як важко працювати моїм колегам, які намагаються витягнути своїх пацієнтів із пазурів смерті.
Після сімнадцяти днів у реанімації Леоніда Кащука перевели у терапевтичне відділення, але його стан не покращувався і тоді рідні вирішили забрати хворого додому.
-Напевне, Бог вирішив, що мені ще рано туди, тому повернув мене до життя, - посміхається лікар. – У мене було таке безсилля, що я не міг кроку ступити самостійно. Але я почав примушувати себе рухатися. Одного дня кілька кроків, потім більше, ще більше. І поступово повернувся до нормального життя. Хоча я не можу запевнити, що я повністю відновив свої сили і почуваюся так, як до хвороби. Коронавірус – це страшна хвороба з якою не варто жартувати. Я більше не хочу ризикувати своїм життям і життям своїх рідних, тому ми всі вакцинувалися.
