Голубівський старостинський округ: Онлайн подорож селами Калинівської громади
Продовжуємо рубрику «Онлайн подорож селами Калинівської громади», в якій ми розповідаємо про те чим і як живуть мешканці громади. Тут ви зможете також дізнатися 5 цікавих фактів про кожне село, а ще, багато, багато фото, бо, як кажуть: «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути».
Знайомтеся — Голубівський старостинський округ
До складу Голубівського старостинського округу входять чотири населені пункти – Голубівка, Голендри, Червоний Степ та Герасимівка, в яких проживає 884 жителі.
Старостинський округ знаходиться за 50 км на північний схід від Вінниці та 32 км Калинівки.
До 1947 року село Голубівка мало назву Леонардівка. Голубівка, за переказами старожилів, має назву на честь пана з прізвищем Голуб, який тут проживав і мав дуже великий голубник.
Леонардівку заснував в 1829 році поміщик Леонард Мадейський – дідич (спадковий власник) Нової Греблі. На той час тут проживало 495 осіб. Село належало до Бердичівського повіту Київської губернії. В 1861 році тут були селянські заворушення. На початку 1900 року в Леонардівці було вже 48 дворів і 568 жителів. В цей час селом володів поміщик Ромуальд Добровольський. До 1917 року в Леонардівці були: православна церква, школа грамоти, 3 вітряних млини, 3 кузні, одна соломорізка та пожежна частина, яка складалась із двох діжок, одного багра, однієї драбини та двох відер.
В грудні 1917 року тут встановили радянську владу. Влада в селі мінялась декілька разів. Через три роки створили комнезам. Одночасно в селах Голендри, Леонардівка, Герасимівка відкрили початкові школи.
З 1947 року Голубівка є центром сільської ради, до складу якої входять села: Голубівка, Герасимівка, Червоний Степ, Голендри.
Традиційно вважається, що історія села Голендри почалась із будівництва однойменної залізничної станції, яка була відкрита у 1870 році. Та насправді історія села має дещо глибшу історію та тісно пов’язана з історією сусіднього села - Миколаївки.
Назва «Голендри» пішла від назви колонії голландських колоністів-менонітів, що оселились на території сучасного села Миколаївка (перед тим Міхалин), а Голендрами пізніше стали називати саму станцію і виселок біля неї, який згодом розрісся у селище.
У 1900 році «виселок при залізничній станції Голендри» (так тоді офіційно називалося поселення) адміністративно входив до складу Мало-Чернятинської волості Бердичівського повіту Київської губернії. Населення становило лише 52 особи, а дворів було 8. Жителі здебільшого займалися торгівлею. При станції була телеграфна станція.
А Голендрівську школу заснували у 1922 році. Це була двоповерхова будівля, яка раніше належала механіку цукрового заводу с. Заливанщина. Також там ще були господарські приміщення і ще одна велика будівля була незакінчена, але її згодом добудували і створили там 3 класні кімнати. За словами очевидців вони більше були схожі на конюшні, але там вчилися діти.
Очолює Голубівський старостинський округ Павло Петрович Перегончук.
За останні роки у старостинському окрузі відбулося багато позитивних змін: тут облаштували освітлення вулиць у населених пунктах, побудували водогін, який забезпечує питною водою три населені пункти – Голубівку, Голендри та Червоний Степ, провели поточний ремонт доріг, ремонт класних кімнат у школі.
У Голубівці орендують землі СТОВ «Голубівське» та СВК «Деметра». СТОВ «Голубівське» має зерново-буряковий напрямок з розвиненим тваринництвом. Працюють млин і крупорушка.
У старостинському окрузі діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, в якій навчається 112 учнів, фельдшерський пункт, побудований за сприяння депутата міської ради Станіслава Андрійчука, 3 магазини, відділення поштового зв'язку.
5 цікавих фактів про Голубівський старостинський округ
Факт №1: У Голендрах проходить наймасовіше купання на Водохреща
Фото Калинівка City
Фото Калинівка City
Фото Калинівка City
Ще у 2013 році депутат міської ради Станіслав Андрійчук організував для своїх друзів та земляків свято на Водохреща. Слава про купання у Голендрах рознеслася далеко за межами громади. З того часу на Водохреща у Голендри приїжджають гості з Вінниці, Калинівки, сусідніх сіл і навіть районів.
Щорічно свято проходить велелюдно, з купанням в ополонці, пригощанням смачною юшкою та з гарним настроєм.
Факт №2: Неподалік від Голендрів відбувся бій між частинами армії УНР і військами армії Денікіна
Вирушивши 6 грудня 1919 року з-під Любара, через кілька днів українська національна армія уже вступила на теперішні терени Калинівщини.
10 грудня 1919 р. Запорізькій групі було наказано захопиш Пиків, а на наступний день – район Гулівець (нинішні Бережани) – Писарівки. 11 грудня запорізька група зайняла район Радівки-Нападівки. В цей же день 3 дивізія мала зайняти район Глинська і рухатись далі в напрямку Овечачого.
Серйозною перешкодою на шляху українців була залізниця, яку за допомогою бронепотягів охороняли сильні підрозділи денікінців. Саме при переході через залізницю в ніч з 11 на 12 грудня відбулася перша серйозна сутичка армії УHP під час Зимового походу. Але вона закінчилася успішно для українців.
На станціях Голендрн та Гулівці підрозділи Запорізької групи, а саме полк чорних запорожців захопили два потяги 14 ї дивізії Добровольчої армії А. Денікіна. Так про це згадував Петро Дяченко, отаман Чорних запорожців: «11 грудня підійшли під станцію Голендри. Її захопила 4-та сотня майже без жодного пострілу. Тих денікінців, які піддалися, полонили, інших, що намагалися тікати, порубали. Зруйнувавши залізницю, телеграф і телефон, рушили на Самгородок».
Інший учасник цих подій, О. Доценко так писав: «Захоплене майно придалося, як ніколи, нашим козакам, бо мали принаймні у що одягнутися, а головним чином одягнути босих і роздягнених козаків, ще хворих на тиф, які, проте невідступно мандрували за армією».
Ця успішна операція значно піднесла дух армії і немало здивувала ворогів, які уже було перестали вважати армію УHP за серйозну силу.
Факт №3: У Голубівці вирощують екологічно чисті зернові та овочі
Приватний підприємець Віктор Васильович Мельник вирощує на двох земельних ділянках - паях, які дістались йому у спадок від батьків, екологічно чисту продукти – зернові та овочі.
Віктор Мельник – член спілки «БІОЛан Україна» - міжнародної громадської асоціації учасників біовиробництва (Створена у грудні 2002 року. До складу асоціації входить 156 членів, у тому числі 54 фермери-виробники органічної продукції, а також переробні підприємства, дистриб'ютори, наукові та громадські організації).
Факт №4: У Червоному Степу народилася українська поетеса, громадська діячка Ольга Захарівна Лихогляд
Народилася Ольга Лихогляд 24 січня 1942 року в селі Червоний Степ. Її батько, Захар Семенович, безвісти пропав на фронтах Другої світової війни. Мати залишилася із трьома дітьми.
Освіту здобула в Голубівській та Заливанщинській загальноосвітніх школах. Працювала на підприємстві електрозв'язку «Укртелеком» м. Хмельницького.
За підтримки місцевих журналістів, два роки навчалася на факультеті журналістики Хмельницького народного університету, отримавши диплом, як позаштатний кореспондент, публікувала свої творчі доробки у засобах масової інформації.
Перше знайомство із поезією Ольги Лихогляд відбулося у 1992 році на українському радіо, коли у популярній програмі «Від суботи до суботи» на всю Україну прозвучала її гумореска «Чому плачуть багаті», присвячена ювілейній даті відомого поета-гумориста Павла Глазового.
Ольга Лихогляд авторка багатьох книг, а також вона неодноразово очолювала об'єднання жінок-літераторів «Лесина пісня», була народним засідателем у суді.
Факт №5: У Голендрах народився кандидат медичних наук, з заслужений лікар України Костянтин Леонідович Чурпій
Костянтин Леонідович вирішив спробувати свої сили у медицині після втрати батька, йому було 11 років, а лікарі не врятували життя рідної для нього людини.
Тому, бувши ще студентом, прооперував у той час понад 180 пацієнтів і молодим випускником медичного вишу в 1972 році, після закінчення інтернатури, приїхав працювати головним лікарем Перегонівської дільничної лікарні Голованівського району Кіровоградської області. У 1977-1981 рр. - головний лікар Хмелівської районної лікарні Маловисківського району. З 1981 року очолює Маловисківську ЦРЛ.
Має два деклараційні патенти на винаходи, пов’язаними з інноваційною розробкою щодо способу накладання анастомозу при резекції шлунка та винахідом у гінекології. У 2001 р. захистив кандидатську дисертацію з хірургії. Автор понад 40 наукових праць, 2 винаходів, 5 раціоналізаторських пропозицій, співавтор підручника для студентів IV рівня акредитації «Перша долікарська допомога», учасник з'їздів хірургів та наукових конференцій.
Голубівський старостинський округ у фото
