Сальницький старостинський округ: Онлайн подорож селами Калинівської громади
Продовжуємо рубрику «Онлайн подорож селами Калинівської громади», в якій ми розповідаємо про те чим і як живуть мешканці громади. Тут ви зможете також дізнатися 5 цікавих фактів про кожне село, а ще, багато, багато фото, бо, як кажуть: «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути».
Знайомтеся — Сальницький старостинський округ
До складу Сальницького старостинського округу входить одне село — Сальник, в якому проживає 1943 жителі.
Сальник розташований між Подільською і Придніпровською височинами, за 18 кілометрів від Вінниці.
Перша згадка про Сальник (щоправда, не як землеробську осаду, а як незалежне урочище) міститься у Відмежувальному акті від 23 квітня 1570 року. Наступні згадки про Сальник відносяться до 1616 року. Так, у люстрації Вінницького старовства 1616 року повідомляється, що до нього належали слободи Цвіжин, Медвідка, Сальник.
В історичних джерелах є твердження про участь сальничан у військах Максима Кривоноса, які, б’ючись з польською шляхтою, в червні 1648 року захопили Вінницю та багато міст-фортець на Поділлі. Воювали вони і у війську Івана Богуна, яке 12 березня 1651 року розгромило під Вінницею польську кінноту пана Калиновського.
У ХVІІІ ст. село Сальник перейшло у володіння роду магнатів Холоневських. В книзі «Труды подольского епархального историко-статистичечкого комитета» (с.258, К.1883р.) сказано, що в 1774 році в селі Сальнику налічувалося 106 селянських садиб, населення жило 694 душі.
Існує кілька версій щодо виникнення назви села. В одній з них говориться, що в давні часи місцевість, де знаходиться сучасне село, була заболочена низовина. У весняний час один з купців, проїжджаючи ці болота, загубив сало, яке віз продавати. Після того ще довго на болотистій місцевості виступали на воді жирні плями від сала. Так старожили пояснюють назву села Сальник.
Є й інші припущення щодо назви села Сальник. Французьке слово «salin» має значення - «поташ зі спалених рослин». Зважаючи на те, що сальничани здавна славилися розвиненим ткацтвом і відбілюванням тканини за допомогою поташу (золи), можна зробити висновок про походження назви села.
Очолює старостинський округ Катерина Олегівна Шишман.
За останні роки у територіальній громаді відбулося чимало позитивних змін: у селі провели капітаьльні ремонти адмінприміщення, у якому розмістили сільську раду та амбулаторію загальної практики сімейної медицини, будинку культури, відкрили довгоочікуваний дитячий садок при школі, будують нові дороги, побудували частину водогону, новий тротуар, дитячий майданчик, облаштували освітлення п’яти вулиць, провели благоустрій території біля пам’ятника загиблим в роки Другої світової війни воїнам. На території громади діє церква Українського патріархату, школа-дитячий садочок, в якій навчається 217 учні та 45 дошкільнят, є водойми з алеями, будинок культури, в якому діє 6 гуртків - вокальний дорослий, вокальний дитячий, художнє читання, хореографічний, театральний, пошта, бібліотека, амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Працює елеватор МХП.
5 цікавих фактів про Сальницький старостинсьий округ
Факт№1: Чудо-хрест біля Сальника
На повороті до Сальника стоїть чудо-хрест, історія якого пов’язана з незвичайним переказом. Хоч у всіх сучасних джерелах його називають «калинівським», але на той час ця земля належала Сальнику, тому можна стверджувати, що це чудо також і сальницьке.
Згідно з переказом, хрест поставили на могилі трьох купців, убитих розбійниками в 1918 році. Він був місцевою святинею, і до нього щорічно приходили жителі навколишніх сіл та служили молебні. За свідченнями очевидців і архівними матеріалами органів безпеки тодішньої влади, 7 липня 1923 року в суботу сталося диво.
Того дня двоє червоноармійців їхали дорогою з Вінниці на Калинівку і зупинились біля повороту, де стояв дерев’яний хрест висотою 6 метрів, повернений на схід. На зворотній стороні була закріплена ікона «Розп'яття», написана по жесті масляними фарбами, а на східній стороні - ікона Пресвятої Трійці. Хрест на той час був розташований у 2-х верстах від Калинівки, але стояв на землі села Сальник.
В цей хрест і вистрелив один із п’яних солдатів, влучивши в ікону «Розп'яття». Куля пробила праве плече Спасителя, звідки потекла кров. Про це розповів селянам їздовий, який віз солдатів. Кров сочилася з хреста і з ікони, залишаючи слід на землі.
Новина підняла на ноги усе село. До хреста прийшли місцеві жителі зі священником. Під час цієї першої служби «з'явилась на небесах ікона - зображення Матері Божої і стояла 3 дні. Перший день сяяла, як сонце, а потім стала невиразна».
В 1992 році стараннями жителя Сальника Івана Касинюка та протоієрея Володимира Розмана, був встановлений новий семиметровий дубовий хрест з розп'яттям.
За ініціативою священника Сальника протоієрея Василя Кушніра викопали криницю. Також з часом побудували каплицю біля хреста, а у 2000 році побудували скляну галерею над хрестом, приєднану до каплиці.
У 90-х роках також відновили традицію хресних ходів до Калинівського хреста, започатковану ще у 20-х роках.
Факт №2: Могила розстріляних священників
На території Сальника, в лісі у напрямку до Лісової Лисіївки, знаходиться братська могила.
В часи Другої світової війни, в червні-липні 1941 року, на цьому місці розстріляли двох монахів Семіона та Івана Гела та священника Олександра Торговича, які правили в церкві.
У селі мешкає онучка Олександра Торговича, Зінаїда. Вона разом з родиною встановила хрести загиблим та доглядає їх. На поминальну неділю до могил приїздять священники та моляться за упокій душ.
Факт № 3: Храм, побудований у ХVІІІ столітті
Історія сальницького храму сягає середини ХVІІІ ст. Перша згадка про нього датується 1756 роком. Першим відомим сальницьким священником був Михайло Трембовельський.
У 1778 році церкву відбудували і вона мала вигляд так званого «українського стилю» з трьома куполами. У 1874 році церкву розширили прибудовою двох бокових вівтарів.
Сьогодні храм оновлюється: відремонтували куполи, провели газопостачання, збудували паркан.
23 грудня 2018 року парафіяни сальницької парафії УПЦ МП проголосували за вхід своєї громади до Православної Церкви України.
Факт №4: «Попівське джерело» зі своєю історією
За переказами старожилів, джерело з’явилося дуже давно поблизу найдавнішої в селі вулиці. Його називають «Попівське джерело», тому що спекотні літні, коли засуха, священник з сальничанами ходять до цього джерела та молитовно просять у Бога благодаті. Через кілька днів обов’язково піде дощ.
Старожили розповідають, що вода у цьому джерелі не тільки холодна і чиста, а ще й цілюща. В спекотну днину, коли без води неможливо працювати, до джерела завжди приходили косарі, пастухи, механізатори, дорослі і малі, щоб напитися свіжої, цілющої, холодної води.
Факт №5: «Дивосад Поділля» Анатолія Попова
Особисте селянське господарство «Дивосад Поділля» вже понад 10 років займається вирощуванням та реалізацією декоративних, плодово-ягідних та екзотичних рослин.
Серед них - розсада однорічних та багаторічних квітів, ґрунтопокривних рослин, декоративних трав, овочів, а також саджанці плодових дерев, декоративних дерев і кущів, субтропічних рослин (зокрема, цитрусових).
Сальницький старостинський округ на фото
