Уладівський старостинський округ: Онлайн подорож селами Калинівської громади
Продовжуємо рубрику «Онлайн подорож селами Калинівської громади», в якій ми розповідаємо про те чим і як живуть мешканці громади. Тут ви зможете також дізнатися 5 цікавих фактів про кожне село, а ще, багато, багато фото, бо, як кажуть: «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути».
Знайомтеся – Уладівський старостинський округ
Уладівський старостинський округ розташований за 25 км від м. Калинівки.
До складу округу входить чотири населених пункти: Уладівське, Антонопіль, Вишневе та Яблуневе, в яких проживає 1409 жителів.
Уладівське, у порівнянні з іншими селами громади, молоде село, йому лише 133 роки.
До 1988 року село мало іншу назву - відділення Нове і було центром Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції, найстарішої на Україні, яка була заснована в 1888 році при Уладівському пісочно-рафінадному цукровому заводі (нині с. Уладівка Літинського р-ну, Вінницької обл.).
У 1925 році село почали розбудовувати, з’явилися нові житлові будинки, їдальня, гуртожитки, будинки для приїжджих. А в 1926 році тут побудували елеватор біля станції «Люлинці», адже по селу проходила вузькоколійка й елітне насіння цукрових буряків відправляли на поля України, Киргизії, Прибалтики, Росії. Вузькоколійкою, яка була побудована ще до революції, переправляли і цукрові буряки на цукрові заводи, її ліквідували в 1965 році.
В 1938 році на території села Уладівське побудували науковий лабораторний корпус, в який з Уладівки переїхали відділ селекції цукрових буряків, лабораторія агрохімії.
До 1960 року село Вишневе мало назву – Попівка. У 1885 році у колишньому власницькому селі Попівка Малокутищанської волості Вінницького повіту Подільської губернії мешкало 468 осіб, налічувалось 69 дворових господарств, існували каплиця, постоялий будинок і вітряний млин. З 1960 по 2016 рік село мало назву Жовтневе, а після декомунізації жителі села вирішили перейменувати його у Вишневе.
З 2020 року Уладівський старостинський округ очолює виконуюча обов’язки старости Тетяна Леонідівна Носова.
В Уладівському старостинському окрузі є дитячий садок, будинок культури, 2 клуби, бібліотека, поштове відділення зв’язку, амбулаторія, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, в якій навчається 140 учнів. До школи ходять місцеві діти, а також діти із сусідніх сіл округу і навіть сіл Кустивці та Рогинці (Хмільницького р-ну). У селах Вишневе та Антонопіль провели водогони.
5 цікавих фактів про Уладівський старостинський округ
Факт № 1: Уладівська дослідна селекційна станція
У 1938 р. на території села Уладівське побудували науковий лабораторний корпус, в який з Уладівки переїхали відділ селекції цукрових буряків, лабораторія агрохімії. В липні 1938 р. дослідні поля станції відвідав вчений - генетик зі світовим ім’ям Микола Іванович Вавілов. Приїздив він сюди й в 1940 році.
У науковому корпусі 1985 році почав діяти музей історії УЛДСС, який має унікальну колекцію матеріалів історії вітчизняної науки по землеробству. В експозиціях - документи, листи, фотографії і публікації, нагороди і особисті речі Л.Л.Семполовського, зібрані в меморіальній кімнаті вченого. Загальне число експонатів, зібраних музеєм 2250, із них оригінальних - 750. Завідуває музеєм О.В. Шикирява.
Жили і працювали в с. Уладівське і такі видатні постаті, як Д.Д.Садовнік, К.П.Швайко, А.М. Розвадовський - це люди, які зробили великий вклад в розвиток села та науки.
Факт № 2: В Уладівському жив та працював Лев Людвигович Семпаловський
Лев Людвигович Семпаловський (1868-1960 рр.) - один з основоположників вітчизняної науки та практики по селекції цукрових буряків. Приїхавши на Уладівську дослідну станцію тридцятирічним чоловіком, він віддав їй свої знання і талант.
Це була людина глибоких знань і всебічної ерудиції. Він досконало знав практику селекційної роботи першокласних селекційних фірм Західної Європи, вільно володів німецькою, польською, англійською, французькою, російською, українською мовами. Був безмежно відданий науці і закоханий у професію селекціонера.
Всього за 52 роки своєї наукової і дослідницької діяльності Семпаловський вивів 79 високопродуктивних сортів цукрових буряків і 1 сорт кормової моркви.
В 1960 році на 92 році життя вчений помер. Поховали Льва Людвиговича Семпаловського перед науковим корпусом станції, якій Лев Людвигович віддав все своє життя. Тут же встановили бронзовий бюст селекціонера.
Факт № 3: В Уладівській загальноосвітній школі діє краєзнавча музейна кімната «Музей рідного краю»
Краєзнавчу музейну кімнату «Музей рідного краю» створила учитель історії Л.П. Міщенко. У ньому зібрано багато цікавих експонатів з усіх сіл старостинського округу.
Факт № 4: В Антонопілі народився Семен Микитович Олійничук – український кріпак-вільнодумець, просвітитель-гуманіст, демократ
Семен Микитович Олійничук народився в кріпацькій сім'ї у 1798 р. У 1818—1824 роках таємно від поміщика Собещанського здобув освіту в Подільській гімназії, яка тоді знаходилася у Вінниці. Живучи під чужим прізвищем, у 1824—1839 роках учителював у Правобережній Україні, пізніше — у Білорусі.
1839 року Олійничук повернувся в Україну, де його заарештували і кілька років тримали в тюрмі за втечу від поміщика. У 1845 році Олійничук визволився з кріпацтва. 1847 року від імені селян Острозького повіту Волинської губернії звернувся до російського імператора Миколи І з листом про переведення селян з панщини на чинш.
Автор незакінченого твору з історії українського селянства «Історична розповідь природних або корінних жителів Малоросії Задніпровської, тобто Київської, Кам'янець-Подільської і Житомир-Волинської губерній, про своє життя і буття» в якому піддав різкій критиці кріпосницький лад та розкрив прагнення народних мас до кращої долі. У жовтні 1849 року під час роботи над твором його заарештували за антикріпосницькі погляди. За наказом імператора Миколи I Олійничука, як особливо небезпечного державного злочинця, навічно ув'язнили у Шліссельбурзьку фортецю. Помер він у 1852 р. На честь і в пам’ять про С. М. Олійничука на будівлі клубу в Антонополі відкрили меморіальну дошку.
Факт № 5: В роки Другої світової війни в Уладівському діяла підпільна організація
Восени 1942 року на селекційній станції Л.П. Ізбінський організував Уладово-Люлинецьку підпільну організацію, яка в основному проводила роботу з поширення антифашистських листівок.
В 1943 р. партизани із сусіднього лісу зайшли в село і розстріляли німецького офіцера Шнайдера. Німці помстилися: привезли вісьмох людей з Уладівки і розстріляли. Цим показали, що буде так із кожним хто посміє протестувати.
Звільняли село радянські воїни 569-го стрілецького полку 161 стрілецької дивізії з 8 на 9 березня 1944 року, але при звільненні загинули вісім розвідників, які відбивали контратаку, розпочату гітлерівцями на центральну садибу селекційної станції.
У 1947 році прах воїнів перенесли до братської могили, що знаходиться на території школи. Імена їх стали відомі з «Виписки» журналу бойових дій з архіву МО СРСР, яку прислав Герой Радянського Союзу В.Федотов, який керував 569-им стрілецьким полком 161 стрілецької дивізії.
Уладівський старостинський округ у фото
