Писарівський старостинський округ: Онлайн подорож селами Калинівської громади
Продовжуємо рубрику «Онлайн подорож селами Калинівської громади», в якій ми розповідаємо про те чим і як живуть мешканці громади. Тут ви зможете також дізнатися 5 цікавих фактів про кожне село, а ще, багато, багато фото, бо, як кажуть: «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути».
Знайомтеся – Писарівський старостинський округ
До складу Писарівського старостинського округу входить одне село – Писарівка, в якому налічується 354 двори, в яких мешкає 768 жителів.
На території Писарівського старостинського округу є великі ліси, ставки, озера. За переказами старожилів, назва села походить від слова «писар», який колись проживав на цій території. У 19 столітті в Подільській губернії було декілька сіл із такою назвою, тож село називали Писарівка Гулівецька, яка належала графу Холоневському. Згідно з топографічним описом Подільської губернії 1799 року, в Писарівці налічувалося 90 дворів, в яких проживало 558 осіб (в тому числі духовенство та шляхта). Була дерев’яна церква, яку повернули з Унії в 1794 році, дзвіниця на 7 литих мідних дзвонів, будинок священника, невеличка школа. Також знаходилося на території села 2 млини, цегельня, корчма. На панській леваді (так вона називається до цього часу) знаходився гостьовий будиночок, в якому шляхта приймала поважних гостей.
Очолює старостинський округ виконуючий обов'язки старости Балко Іван Іванович.
За останні роки у старостинському окрузі відбулося багато позитивних змін. Територіальна громада неодноразово брала участь у різноманітних конкурсах та виборювала у них перемогу.
Першим був проєкт «Культурне дозвілля громади в сучасному клубі» з капітального ремонту даху будівлі сільського клубу (сільський голова - Олександр Батенко). Це дало можливість залучити кошти з обласного, районного бюджетів та кошти сільської ради, підприємців. Спільними зусиллями дах перекрили металочерепицею.
У 2016 році сільський голова Вадим Гайдай написав проєкт «Рух - це життя. Тренажерний зал – найкраща гарантія здоров’я» і виграв конкурс на облаштування тренажерного залу в сільському клубі та окремий проєкт на заміну освітлення в школі на енергоощадне. Впродовж 2018-2020 років були написані та впроваджені в дію проєкти «Тепла покрівля – запорука економії тепла» (утеплення приміщення школи), «Від краси довкілля до краси душі» (озеленення території сільського парку), «Реконструкція вуличного освітлення в с. Писарівка» (вулиці Шкільна, Квітнева, Польова), «Краса школи – окраса села» (укладання тротуарної плитки на шкільному подвір’ї, облаштування клумб, доріжок).
Багату та непросту історію має місцева школа. Після пожежі, в наслідок якої згоріла стара школа, писарівські школярі змушені були навчатися у пристосованих приміщеннях. Лише у 2001 році було відкрито нову середню загальноосвітню школу І-ІІІ сутепенів. А у 2013 році, коли навчальний заклад було реорганізовано у школу-дитячий садок, розпочались роботи з реконструкції приміщення школи. Навчальний заклад було утеплено, замінено дах, встановлено нові котли на твердому паливі. Писарівська школа єдина в районі має спортивний зал обладнаний для занять туризмом. Великий обсяг робіт зробилт у цокольному приміщенні, який перетворився на затишне та світле приміщення для занять гуртківців. Без проєктів, за кошти районної ради та благодійні внески у 2017-2018 рр. Тут зробили капітальний ремонт. Це 3 навчальних класи, виставковий зал, складські приміщення, окремий санвузол. Для занять школярів закупили меблі, швейні машинки, оверлок. Тут запрацювали гуртки крою та шиття, рукоділля, умілі ручки.
В сільському клубі працюють різножанрові гуртки художньої самодіяльності: фольклорний ансамбль «Писарівчанка» та чоловічий вокальний ансамбль «Отаман», театральний гурток «Юність», хореографічний ансамбль «Денс тріумф», також тут діє спортивний зал із сучасними тренажерами. У бібліотеці є комп’ютери та підключений Інтернет.
В навчально-виховному комплексі с. Писарівки навчається сто вихованців – 85 учнів та 15 дошкільнят.
Є у Писарівці новий кам'яний Покровський храм.
5 цікавих фактів про Писарівку
Факт №1: Чудотворний образ Божої Матері Писарівської
За легендою, у XVIII сторіччі, в день святкування Різдва Іоанна Предтечі, на світанку, мешканка села прийшла до криниці й побачила у воді ікону, яка плавала. Звістка про це розійшлася по всьому селу, але ніхто з місцевих жителів не міг вийняти святиню з колодязя. Лише після спільної молитви підняли ікону і зі співом перенесли в будинок. Тоді ж стало відомо про перше чудо - під час підняття ікони житель села з пошкодженою рукою зцілився, доторкнувшись до неї.
Ікона спочатку перебувала в будинку жінки, яка перша її побачила в колодязі. Але незабаром помітили, що на лиці Божої Матері з'явилася волога. Поверхню ікони ретельно витерли, але волога з'являлася знову і знову. У народі стали говорити, що ікона плаче.
Тоді з благословення священника образ урочисто перенесли в храм Різдва Богородиці сусіднього села Гулівці, оскільки свого храму в Писарівці не було.
Для ікони виготовили спеціальний круглий кіот з різьбленою рамою.
Коли в 1885 році в Писарівці була побудована дерев'яна Покровська церква, ікону хресним ходом перенесли в новозбудований храм і поставили в іконостас, де для неї було відведено особливе місце над Царськими вратами. Під час молебнів ікона урочисто опускалася для поклоніння вірян. Численні віряни зцілялись від своїх недугів.
У 1936 році місцеві активісти зруйнували храм і звалили всі ікони у дворі для спалення. Коли викинули чудотворну ікону Божої Матері, вона скотилася вниз з пагорба до одного з будинків. Про ікону забули, а віряни сховали її в спеціально зробленому приміщенні з нішею, в яку помістили образ.
Зруйнований храм послужив будівельним матеріалом для клубу, який побудували в центрі Писарівки перед війною.
А під час фашистської окупації, представник німецької влади, не знайшовши в селі церкви, наказав за добу побудувати будинок для богослужінь. На клубі за ніч встановили нові хрести й зібрали у жителів села ікони. Чудотворну святиню також принесли на нове місце.
Але після звільнення Писарівки храм закрили й перебудували під магазин.
Зі страху перед владою ніхто з вірян не наважувався забрати ікону у свій будинок, тому вона сильно постраждала від вологи. Але це забуття тривало недовго. Ікона стала з'являтися під час сну одному з місцевих жителів, і він зі страху Божого вирішив забрати образ в будинок своєї матері Матрони. У цьому будинку, в окремій кімнаті, ікона перебувала до кінця 60-х років. На прохання господині, черниця, яка проживала в сусідньому селі після закриття Браїлівського монастиря, зробила для ікони оксамитовий оклад з вишитим написом.
Згодом ікона потьмяніла. І місцевий художник-самоучка зголосився поновити образ, написавши поверх нове зображення.
Зображення вийшло грубим і далеким від первісного образу. Берегиня ікони робила спроби очистити ікону, але, не маючи навичок, не змогла цього зробити. Ікону відреставрувати в іконописній майстерні м. Вінниці.
Зараз святиня знаходиться в новому кам'яному Покровському храмі села Писарівка. На місці старої сільської церкви встановили пам'ятний Хрест. І хоча криниця, де була знайдена ікона, не збереглася, жителі села не забули це місце. Там встановили поклінний Хрест і викопали нову криницю, вода якої шанується і вважається цілющою. А біля криниці щорічно в день набуття ікони здійснюється водосвятний молебень.
Факт №2: Писарівка має свою футбольну команду
На фото: Верхній ряд: (зліва направо) Олександр Гавріл, Юрій Солоненко, Василь Музика, Вадим Божок (тренер), Андрій Харчук, Євгеній Сулім, Олександр Петриченко (капітан), Богдан Бабчинський, Віталій Швець, Вадим Кисляк, Олексій Пацалюк, Ярослав Гайдай
Нижній ряд: Олександр Прядун, Тарас Костенко, Сергій Колісник, Владислав Загробський, Микола Чурпій, Олександр Салюк
Футбольна команда «Стимул» села Писарівки створена у 2010 році. До цього деякі гравці команди грали у комунарівському «Темпі», а згодом вирішили створити футбольну команду у Писарівці. Спершу упорядкували й довели до задовільного стану футбольне поле. Місцеве сільгосппідприємство допомогло виготовити футбольні ворота. Перші матчі команда проводила із сусідніми селами, а згодом взяла участь у чемпіонаті Калинівського району.
Поступово команда стала підійматись на вищі сходинки у турнірній таблиці чемпіонату Калинівського району, показувала яскравий футбол. Два роки підряд «Стимул» виграє Кубок Калинівського району серед сільських команд (2018 і 2019 роки).
Зараз команду тренує Вадим Божок, а капітан команди – Олександр Петриченко.
Також у Писарівці є команда ветеранів футболу «Граніт». Уже стало традицією проводити на День Перемоги та на День села (14 жовтня) футбольні турніри між «Стимулом» та «Гранітом».
Факт №3: Писарівка має власний острів
В 1947 році в Писарівці побудували міст через річку Постолову, що з’єднував Писарівку з Комунарівкою. Так утворився ставок, який до теперішнього часу орендує Пиківський рибцех. На цьому ставку є острів, площею близько двох гектарів.
Факт №4: Одна вулиця на два села
На східній околиці Писарівки є вулиця, на якій будинки з правої сторони, 4 двори, - це Писарівка, а з лівої, також 4 двори, - це Бережани. І так було здавна. У Писарівці вулиця називається Листопадова, а в Бережанах - Південна. На жаль, на двох вулицях, у двох селах, жилі лише три будинки, решта – пустують.
Факт №5: Хутір Тарасівка, який переселився у Писарівку
До 1939 року в Калинівському районі був невеличкий хутір Тарасівка. Знаходився він навпроти злітно-посадкової смуги калинівського військового аеродрому. Саме це місце розташування було причиною виселення людей з цього поселення. Внаслідок цього розширилась Писарівка. Жителям Тарасівки наділили земельні ділянки для будівництва у Писарівці. Частину ділянок надали на вулиці Коцюбинського, а більшість переселили на вулицю Шевченка. До цього часу цю частину села (вул. Шевченка) так і називають «Посьолок».
Писарівка у фото
