У Калинівці привітали Аллу Євгенівну Грідіну, якій виповнилося дев'яносто років
За дорученням Калинівського міського голови Василя Поліщука директорка Територіального центру депутатка Калинівської міської ради Наталя Бачинська привітала із дев’яностолітнім ювілеєм калинівчанку Аллу Євгенівну Грідіну.
30 червня Алла Євгенівна святкує свій ювілейний день народження. Якби не дата у паспорті, ніхто б і не повірив, що подільська зозуля накувала їй аж дев’яносто років.
-Мама ніколи не рахує свого віку. Завжди каже, що головне не вік, а те, на скільки років себе відчуває людина, - розповідає донька ювілярки Ольга Печевиста. – Але при цьому вона має свої секрети молодості та довголіття – фізкультура та помірне і правильне харчування. Вона ніколи не переїдає і їсть виключно просту та корисну їжу. А ще дуже любить поезію, яка надихає її та є великим патріотом України. Ви б побачили як мама раділа, коли українські футболісти перемогли команду зі Швеції.
Алла Євгенівна народилася в далекому 1931 році у селі Дружелюбівці. Після закінчення школи навчалася на вчительку початкових класів у Вінницькому педучилищі. Свої перші кроки на вчительській ниві робила у Котюжинецькій школі. Згодом перейшла у Дружелюбівську школу.
Понад двадцять років Алла Євгенівна пропрацювала у Дружелюбівці вчителем початкових класів. Не одне покоління школярів називало її другою мамою. Разом із чоловіком Василем Миколайовичем, який також працював вчителем, сіяли в душі дружелюбівських школярів зерно мудрості та розуму, ставили на ноги двійко своїх діток – сина Сергія та доньку Ольгу.
Залишити стіни рідної школи довелося лише тоді, коли чоловіка, Василя Миколайовича Цвігуна, призначили директором загальноосвітньої школи №1 м.Калинівки й родина переїхала до Калинівки. Тоді Алла Євгенівна почала працювати у бібліотеці Калинівського технологічного технікуму.
Багато років спливло з того часу, але ювілярка не втрачає оптимізму та енергії. У свій день народження Алла Євгенівна приймала вітання від Калинівської міської ради, рідних, колишніх учнів та друзів. А її «першачки», які й самі вже стали сивочолими дідусями та бабусями, і досі запевняють, що їх перша вчителька завжди була строгою, справедливою і доброю. Тому і через десятиліття після закінчення школи не забувають про неї - пам'ятають, шанують та поважають.
