Як виконуюча обов’язки старости Павлівського старостинського округу врятувала життя Вітрячку
Виконувачі обов’язки старостів Калинівської громади не бояться труднощів. Вони – упорядковують території своїх громад, розв'язують проблеми односельців, борються зі стихійними сміттєзвалищами, допомагають малозабезпеченим, вирішують суперечки між сусідами і навіть … рятують птахів.
-Ранок минулого понеділка розпочався для мене із телефонного дзвінка, який на п’ять днів змінив моє життя, — розповідає виконуюча обов’язки старости Павлівського старостинського округу Тетяна Зубко. - Мені зателефонували односельці й повідомили, що до магазину, який знаходиться у нашому селі по вулиці Мізяківській, прибився поранений лелека. Продавчині магазину прихистили птаха і закрили в підсобному приміщенні, щоб його не роздерли собаки чи не збив автомобіль. Але він потребував медичної допомоги.
Спроби відшукати притулок для пораненого птаха не закінчилися успіхом, так само не вдалося домовитися про медичну допомогу з обласними ветлікарями. На допомогу прийшов місцевий ветеринарний лікар Юрій Лисак, який надав першу допомогу птахові, якому довелося ампутувати крило, бо його прострелили з мисливської рушниці і скласти кістки було неможливо.
-На ранок лікар зателефонував і повідомив, що птах вижив, але він потребує догляду. Довелося просити маму, щоб прихистила пораненого, бо забрати додому не могла через собак, яких у мене аж четверо, — продовжує виконуюча обов’язки старости. - В інтернеті відшукала інформацію чим потрібно годувати лелек. Купувала дрібну рибу на базарі. Мама годувала лелеку, якого назвали Вітрячком на честь магазину у якому його прихистили, сирими курячими яйцями, збирала на городі черв’яків, слимаків. Поступово птах почав одужувати, став на ноги. Здавалося б, птах, скільки у нього того розуму? Але було дуже смішно, коли я заходила до нього у клітку він падав, витягував шию і прикидався мертвим. Як тільки я залишала його територію, він знову ставав на ноги.
Та як тільки птах одужав, він почав сумувати за вільним життям та проявляти свій характер. Спочатку відмовився від їжі, влаштовував бійку зі свійськими птахами, навіть поранив хазяйку, яка доглядала за ним. Довелося шукати Вітрячку нове житло. І таке знайшлося аж під Києвом.
Павлівський птах швидко обжився у великій родині пернатих у притулку для птахів «Місячна долина». Він став двадцять першим лелекою, який там проживає. Окрім лелек у притулку оселилися лебеді, гуси, сови, пугачі, яструби, круки є навіть беркут. Всі ці птахи стали жертвами людської жорстокості і втратили найцінніше — можливість жити у дикій природі. Хтось не може літати, а хтось полювати, але їм, як і Вітрячку, пощастило потрапили до людей, які їх полюбили і оберігають від неминучої загибелі на волі. Притулок створила звичайна сімейна пара, яка віддає їм весь свій вільний час та любов.
А Тетяні Зубко залишилися на згадку про павлівського Вітрячка фотознімки, на яких він звикає до нового життя, хоч і не на волі, але серед таких як сам — вільних, але скалічених людьми, птахів.
