У Калинівці замінили три кілометри водогону: як живе Калинівський водоканал
В ході реалізації програми «Питна вода» у Калинівці замінили ще три кілометри водогону – від об’їзної дороги й до водопровідної станції другого підйому.
-Для нашого підприємства – це надзвичайна подія. Адже труби, які були змонтовані ще у далекому сімдесят п’ятому році, вже не просто вичерпали свій ресурс, а вдвічі перевищили свій термін експлуатації. Уся труба була пошкоджена корозією, тому ми щодня втрачали третину вже очищеної, готової до споживання води. Ось ці ями, які у нас на подвір’ї, були завжди заповнені водою, ми їх навіть не намагалися засипати, бо це було марною працею, - директор комунального підприємства «Калинівкаводоканал» Олег Гилюк проводить екскурсію по своєму господарству. – Тут було кілька таких ям, і по всій протяжності пошкодженої труби постійно стояли озера. Ми втрачали не просто воду, а значні кошти, які витрачали на електроенергію, засоби для дезінфекції, оплату праці людей.
Про масштаби проблеми нагадують старі труби, які нещодавно замінили і вони ще залишилися на подвір'ї. На кожній трубі по кілька отворів, які утворилися в результаті корозії.
Заміна водогону проходила у кілька етапів. Раніше було замінено водогін від Калинівки до об’їзної дороги, а в нинішньому році - від об’їзної до повороту на селище Калинівка ІІ – 1 кілометр 600 метрів та від цього повороту й до водопровідної станції другого забору – ще 1 кілометр 400 метрів. Стару трубу замінили на сучасну поліетиленову, термін експлуатації якої п’ятдесят років. У двох місцях доводилося прокладати трубу шляхом проколу, щоб не пошкодити асфальтне покриття.
-У п’ятницю ми під'єднали новозбудований водогін до нашої мережі, - розповідає головний інженер підприємства Руслан Король. – О сьомій годині ранку ми вже були на роботі, щоб оперативно спрацювати і зробити усю роботу впродовж дня. Працювало п'ятнадцять осіб і разом нам вдалося виконати усі заплановані роботи до сьомої години вечора.
За два останні дні підприємство вже відчуло наскільки вагомою є економія. Значно скоротились витрати води, а відповідно підприємству вдасться зекономити коштиї, які можна буде використати на покращення роботи підприємства, на електроенергії та засобах для дезінфекці.
-Заміна водогону не вирішить повністю проблеми з якістю води, адже залишилися старі труби по місту та у будинках. Їм також вже понад сорок років і їх стан жахливий, - продовжує Руслан Король. – Вода, яка виходить із нашої станції, відповідає усім стандартам. Ми двічі її хлоруємо, вона проходить освітлення та очищення через фільтри. Щогодини ми проводимо аналізи якості води. Ми відповідаємо за ту воду, яка виходить від нас, але через стан водопровідних труб до споживачів вона доходить, на жаль, вже не тої якості.
Ще одна проблема водоканалу – це заборгованість споживачів за використану воду. При тому, що калинівчани часто нарікають на якість води, самі розраховуватися за спожиту воду не поспішають. На початок квітня борг споживачів перед підприємством становить дев’ятсот тисяч гривень.
-Дев’ятсот тисяч гривень – це наш місячний бюджет, - каже директор комунального підприємства. – Нам вкрай потрібні ці кошти, адже спланували ремонт очисних споруд та інші витрати. Через збільшення ціни на електроенергію та підняття мінімальної заробітної плати ми й так зазнаємо втрат, бо нинішні тарифи не покривають наших витрат. Але міський голова Василь Поліщук знаходить можливості підтримати та допомогти підприємству, щоб не підіймати тарифи, які у нас одні з найнижчих по області.
Для покращення роботи водоканалу Калинівська міська рада бере на себе більшу частину витрат на заміну водопроводу.
-Сьогодні ми розуміємо, що ремонтувати наш водогін вже немає резону, тому плануємо поступово замінити увесь водогін по місту. Починати будемо з найбільш аварійних ділянок. Вже закупили двісті метрів труби, яку прокладуть по вулиці Промисловій. Плануємо також заміну водогону між водопровідними станціями першого та другого підйомів, - розповідає Калинівський міський голова Василь Поліщук.
А з понеділка працівники водоканалу власними силами розпочали ремонт очисних споруд, які були побудовані на початку вісімдесятих років.
