Протигрипозна вакцинація
Групи ризику щодо захворювання та розвитку ускладнень грипу
У період епідемії грип уражає від 5 до 15% населення. Частка людей, які хворіють на грип, у деяких громадських закладах, наприклад у будинках для осіб старечого віку, може сягати 60%.
Спеціалісти вважають найбільш доцільною вакцинацію проти грипу осіб, які належать до:
• груп високого ризику щодо захворювання на грип: медичних працівників, учнів та викладачів, дітей, які відвідують дошкільні заклади, працівників транспорту та громадської торгівлі, військовослужбовців, а також мешканців будинків для осіб старечого віку;
• груп високого ризику щодо розвитку ускладнень грипу за наявності хронічних захворювань серцево-судинної та дихальної систем, імунодефіцитних станів, цукрового діабету, а також дітей у віці до 1 року або осіб, які перебувають в контакті з ними, людей похилого віку.
Користь від імунопрофілактики полягає не лише у запобіганні грипу — захворюванню, яке надзвичайно швидко поширюється і може набувати характеру епідемії, а й у можливості уникнути багатьох ускладнень, фатальних випадків і значних економічних витрат.
Сучасні протигрипозні вакцини
Сучасні протигрипозні вакцини повинні задовольняти таким основним вимогам:
• ефективність у профілактиці грипу (можуть забезпечити лише вакцини, виготовлені з актуальних штамів вірусів — потенційних збудників);
• безпека застосування;
• слабка реактогенність;
• висока імуногенність.
Для запобігання грипу застосовують живі та інактивовані вакцини.
Живі протигрипозні вакцини виготовляють з ослаблених, безпечних для людини штамів вірусу грипу типу А і В, культивованих в алантоїсній рідині курячих ембріонів. Після введення живої вакцини відтворюється ослаблена природна інфекція, формується місцевий та загальний клітинний і гуморальний імунітет. Втім, реактогенність таких вакцин значно вища, ніж інактивованих, тому нині переважно застосовують останні.
Віруси інактивують шляхом обробки алантоїсної рідини курячих ембріонів формаліном. Після введення інактивованих протигрипозних вакцин також формується місцевий і загальний імунітет, який забезпечує надійний захист від грипу. Протипоказань для застосування цих вакцин менше, тому їх широко рекомендують для імунізації дітей, пацієнтів з хронічними захворюваннями та осіб похилого віку.
Серед інактивованих протигрипозних вакцин розрізняють цільновіріонні, розщеплені (спліт-вакцини) та субодиничні полівалентні. Найбільш очищеними є субодиничні вакцини, до складу яких входять лише поверхневі глікопротеїди (гемаглютинін і нейрамінідаза) і які не містять внутрішніх компонентів та внутрішніх антигенів (див. таблицю).
Ефективність вакцинації проти грипу
Ефективність вакцинації проти грипу доведена у багатьох дослідженнях. Завдяки профілактиці грипу у групах високого ризику рівень смертності у середньому знизився на 41% (Ahmed A. et аl., 1995), зменшилася кількість візитів до лікарів, скоротилися витрати на препарати та перебування в стаціонарі. У подвійному сліпому дослідженні (Nichol К. et аl., 1994, 1995) кількість випадків інфекції верхніх дихальних шляхів вдалося зменшити на 25%, тривалість хвороби — на 43%, число звернень до лікарів — на 44%, госпіталізацій хворих з хронічною серцевою недостатністю — на 40%.
Таким чином, у пацієнтів з патологією серцево-судинної системи та іншими хронічними захворюваннями, а також в осіб з груп високого ризику вакцинація проти грипу є ефективною та економічно виправданою. Серед наявних протигрипозних вакцин оптимальними з точки зору переносимості, імуногенності та безпеки застосування є субодиничні інактивовані вакцини.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
